18-20 травня 1944 р. понад чверть мільйона кримських татар стали жертвами злочинної політики сталінського СРСР. Депортація кримськотатарського народу стала чорною сторінкою світової історії, злочином радянської системи у її цілеспрямованій боротьбі з низкою народів СРСР, зокрема кримських татар, яких поголовно, від малюків до літніх людей, було записано до лав «зрадників». Однак, реальність виглядала інакше – у боротьбі з нацистською окупацію брали участь не лише такі легендарні кримськотатарські військові, як Амет-Хан Султан, а й значна кількість пересічних радянських солдат - кримських татар, імена яких навіки викарбувані на сторінках Книги пам’яті АР Крим та воїнів Другої світової війни.
Біль та страждання кримськотатарського народу під час радянської депортації 1944 року повторюються 70 років потому – під час російської окупації Автономної Республіки Крим. Окупант так само вдається до сталінських репресій проти кримськотатарського народу та його лідерів, забороняє діяльність Меджлісу як вищого повноважного представницького органу кримськотатарського народу, влаштовує незаконні обшуки та політично вмотивовані переслідування активістів, безпідставно обвинувачує кримських татар в екстремізмі та тероризмі.
РФ, окупувавши АР Крим та місто Севастополь у лютому 2014 р., поставила за мету звільнити півострів від усіх, хто відкрито засуджує незаконні дії Кремля, відмовляється від примусової російської паспортизації, намагається зберегти осередки мовної, релігійної та культурної ідентичності. А власне такої принципової позиції дотримується у своїй більшості кримськотатарський народ. Тому політика окупаційної влади вже призвела до того, що з початку окупації АРК більше 20 тисяч кримських татар залишили рідні домівки і переїхали шукати кращої долі в материковій Україні, а Меджліс був змушений перенести свою діяльність в Київ.
В Україні вшановують світлу пам'ять жертв геноциду кримськотатарського народу 1944 р. та закликають світову спільноту продовжити політико-дипломатичний тиск на російську окупаційну владу з метою уникнення повторення трагедії 1944 року, негайного припинення порушень фундаментальних прав людини в Криму, та в кінцевому рахунку – деокупації півострова та відновлення територіальної цілісності України в її міжнародно визнаних кордонах.