Пресвяті оцті! Шановні співвітчизники!

Дорогі кримські татари і весь український народе!

Сьогодні, в день нашої глибокої солідарності, я – кримський татарин. Як був кримським татарином мій тезко, етнічний українець, генерал Петро Григоренко. У 1968 році, коли вже закінчилася хрущовська «відлига» і саме почалися брежнєвські «заморозки», він не побоявся виступити на захист кримських татар і  назвав речі своїми іменами: «Те, що з вами зробили в 1944 році, має цілком певну назву. Це чистісінької води геноцид – один із найтяжчих злочинів проти людства»…

Минулого року парламент України, хоча із очевидним – на цілі десятиліття – запізненням, прийняв постанову «Про визнання геноциду кримськотатарського народу». Днем пам’яті жертв цього геноциду встановлено 18 травня.

Зрозуміло, що Кремль інформацію про факти кривавого переселення цілих етносів тримав за сімома печатками. Особисто я про трагедію кримських татар дізнався, вже будучи студентом Київського державного університету імені Шевченка, влітку 1987 року. Тоді всі західні радіостанції і «Голос Америки», і «Свобода», і Бі-Бі-Сі розповідали, як на Красній площі в Москві сотні кримських татар вимагали повернення додому, в Крим. Замовчати вже не вдалося, а тих сміливців-відчайдухів навіть прийняв Громико, друга за статусом особа в тій державі. Тоді їх ще депортували в місце заслання, до Узбекистану. Але крига скресла, і та акція, як на мене, стала точкою, з якої почалося повернення. Саме в ті дні вашими зусиллями імперія дала одну з перших тріщин, а її розпад відкрив вам шлях до отчого дому.

Кров застигає у жилах, коли читаєш документальні свідчення про те, які випробування випали на долю депортованих. Щоб не травити душу, не роз'ятрювати старі рани – особливо, коли пекучого болю завдають вже нові страждання, – наведу лише слова трудармійця табору «Волгобуд» Ебульсувута Муедінова, які він сказав після отримання листа про смерть чотирьох родичів від голоду в місцях спецпоселень: «Краще б радянський уряд розстріляв нас усіх, як це робили нацисти з євреями – щоб ми не мучилися»…

Так звана дружба народів по-московськи для людей, депортованих з рідного краю, вартувала сотні тисяч життів: і закатованих  нелюдськими умовами чоловіків та жінок, і  ніколи ненароджених дітей.

Репресії, які застосовувалися радянською владою, не здолали національного руху за відновлення прав і свобод. І російській окупаційній тимчасовій владі теж не вдається упокорити ваш волелюбний народ. В Росії змінювалися столиці, влади й прапори, царі, генсеки й президенти, але з часів Катерини ІІ Петербург і Москва незмінно переслідували кримськотатарський народ. Це – константа в політиці Росії за всіх режимів. І тепер «достойні» свого пращура онуки Сталіна реанімують політику геноциду проти кримських татар.  

Просто зараз – важко повірити, що подібне взагалі може бути  посеред географічної Європи, – окупанти ув’язнюють людей лише за те, що вони говорять рідною кримськотатарською мовою, інакше вірять у єдиного Бога і хочуть вільно жити на своїй землі.  

Їхнє судилище заборонило Меджліс, частина керівництва якого – у в’язниці. Десятки кримських татар зараз за гратами. Тисячі, як і сімдесят два роки тому, вимушені залишити рідний Крим.

Окупанти залякують, викрадають, проводять обшуки, допитують в КДБ, перешкоджають роботі вільних засобів масової інформації, забороняють мирні акції, закривають в’їзд на Батьківщину національним лідерам.

У Москві хочуть, аби кримські татари замовкли назавжди і зникли. Не вийде! Ваш голос потужно звучить на весь світ.  Це і Меджліс, що продовжує роботу у вільній від окупації Україні. Це і Джамала, яка своєю піснею вразила до глибини душі всю Європу і світ. Дякую тобі, Джамало! Ми всі вітаємо тебе із цією блискучою перемогою на Євробаченні! Ваше, Джамало, виконання змусило європейців побачити, почути і ще раз визнати очевидне: Крим – це Україна, а Україна – це Європа!

Успіх на Євробаченні – перемога над брехнею, злом, насильством. Переконаний, що саме так вона сприймається усім світом.

72 роки тому кримські татари лишилися у свої біді з безжальним тираном наодинці. Сьогодні разом з вами, разом з нами усіма – мільйони друзів. Україна, світ не повинні допустити, аби трагедія кримськотатарського народу повторилася знову. Це спільна позиція не лише України, але й провідних країн Європи та Америки, авторитетних міжнародних організацій, всіх наших партнерів по всьому світу. Перед нашими партнерами ми вже порушили питання щодо не лише продовження, але й посилення санкцій проти Росії та її маріонеток в Криму – у зв'язку із погіршенням  ситуації з правами та свободами наших громадян.    

Наша задача – захистити кримськотатарський народ на його батьківщині в Криму, а стратегічна – крок за кроком звільнювати український півострів від російської окупації.

Ми, хоча із запізненням, усвідомили необхідність створення в Криму національної автономії кримських татар з повним, зрозуміло, гарантуванням рівних прав і свобод етнічних українців, росіян та інших етносів півострова.

Ми зобов’язані  розпочати у парламенті України процес внесення змін та доповнень до Розділу Х Конституції України «Автономна Республіка Крим», які б повною мірою витікали з невід’ємного права кримськотатарського народу на самовизначення у складі суверенної і незалежної української держави.  Я звернусь найближчим часом до Конституційної комісії України із закликом утворити найближчим часом з числа членів Комісії та представників Меджлісу, експертів робочу групу з підготовки змін та доповнень до зазначеного розділу.

Крим був, є і залишиться невід’ємною частиною України, а країну-злодія буде примушено повернути вкрадене. Саме так станеться рано чи пізно, яким би тривалим не виявився процес деокупації півострова. Такий злочин, як анексія, не має в міжнародному праві строку давності.

Я впевнений, що ми обов'язково повернемо під український суверенітет і Крим, і окуповані райони Донбасу. 

До моменту ж повернення Криму ключовим нашим завданням є захист прав та свобод наших громадян в Криму, всебічна підтримка спротиву окупаційній російській владі.

Ми і надалі вживатимемо всіх заходів щодо утримання на порядку денному європейської і світової політики питання незаконної окупації Криму як безпрецедентного після Другої світової війни факту порушення міжнародного права.

В понеділок в Стамбулі на Всесвітньому гуманітарному саміті я буду обговорювати ці питання з провідними міжнародними лідерами. До складу делегації я, зрозуміло, включив і високодостойних лідерів кримськотатарського народу Мустафу Джемілєва і Рефата Чубарова, також в складі делегації буде Джамала.

Дорогі співвітчизники!

Я дякую всім кримчанам, які в надзвичайно складних умовах не переривають свого громадянського та духовного зв'язку зі своєю справжньою Вітчизною – Україною, які не визнали окупаційного режиму і в доступний їм спосіб чинять опір.

Минулого тижня парламент ухвалив постанову «Про перейменування окремих населених пунктів та районів Автономної Республіки Крим та міста Севастополя». Ми повернули історичні, в тому числі, і кримськотатарські назви. Поки це ще, на жаль, декларація, але реальністю вона обов’язково стане після звільнення Криму.

Ця війна для України буде закінчена лише тоді, коли останній клаптик нашої землі в Криму і на Донбасі буде звільнено, коли нога останнього окупанта покине священну українську землю. А до цього ми маємо бути сильними й непохитними в своїй вірі.

Крим – не Росія.

Крим – це Україна.

А Україна – це Європа.

Слава Україні!