31 березня відзначається річниця деокупації Бучі від російських військ.

Чотири роки тому світ побачив те, що Росія намагалася приховати: вбитих цивільних на вулицях, масові поховання у дворах житлових будинків, численні свідчення катувань і знущань.

Буча стала точкою неповернення. Світ почав дізнаватися правду про воєнні злочини Росії. Саме тоді багато хто остаточно усвідомив, що війна Росії — це кампанія системного насильства, війна проти людяності, гідності та самого права на життя.

Ми вдячні українським захисникам, які вигнали російські війська з Бучі. Ми вшановуємо і пам’ятаємо тих, хто віддав своє життя в цих боях, а також тих, хто загинув унаслідок російської агресії.

Росія не повинна уникнути відповідальності за свої злочини — у Бучі та в сотнях інших міст, сіл і селищ по всій Україні. Бо коли немає покарання, зло множиться. А коли злочин стає нормою, це стає запрошенням до нових звірств.

Тиск, санкції та міжнародний трибунал — це не лише політичні інструменти. Це засоби захисту людського життя і гарантія того, що слово «Буча» означатиме не лише трагедію, а й невідворотність справедливості.