75 років тому в Україну прийшла кривава багатолітня війна. Вранці 22 червня 1941 року німецькі війська вторглися на територію колишнього СРСР. Друга світова війна почалася на території України, що перебувала у складі російської імперії, а до того, 1 вересня 1939 року, вона прийшла на західноукраїнські землі.

Щороку 22 червня український народ вшановує пам’ять жертв нацистського нашестя. За офіційними даними, за роки війни загинуло 26,6 мільйонів людей, Україна втратила 10 мільйонів. На її долю випало величезне випробування. Сорокамільйонний народ України, багаті чорноземи, вугільні та металорудні запаси були одними із найбажаніших для нацистської Німеччини об’єктів колоніального завоювання. Українська територія двічі опинялася в епіцентрі бойових дій і двічі потерпала від так званої тактики випаленої війни. Більш як на три роки народ України, його землі, промисловий і сільськогосподарський потенціал, сировинні та продовольчі ресурси стали об’єктом масштабної небаченої до того часу експансіоністської програми Третього рейху зі здобуття «життєвого простору» та встановлення світового панування.

Друга світова війна торкнулася, так чи інакше, кожного українця: хтось боровся з окупантами у лавах Червоної армії, чинив опір у радянських підпільно-партизанських та українських націоналістичних формуваннях, працював у радянському тилу, хтось переніс усі жахи нацистського «нового порядку» на окупованій території.

Коли мова йде про Другу світову війну, в пам’яті постають трагедії Бабиного Яру в Києві, Янівського у Львові та інших концентраційних таборів, сотень тюрем та гетто, що були створені на теренах України; спалені окупантами українські села; вивезення на примусові роботи до Німеччини українських громадян. Не лишаються поза увагою й такі питання, як радянський і націоналістичний рухи опору на території держави, роль українців у визволенні від нацистів країн Європи.

У День скорботи  ми пам’ятаємо, молимось і віримо… Віддаємо данину поваги та  пам’яті тим, хто не повернувся з війни, сивочолим ветеранам, що здолали нацизм, вдовам і дітям війни. У наших серцях навіки залишаться нечуваний героїзм та єднання народу, який переміг у жорстоких боях.

Сьогодні в Україні знову вирує війна. Ворог зазіхає на державний суверенітет і територіальну цілісність Української держави. І нашим святим обов’язком є пам’ятати уроки історії, захищати сьогодення й майбуття українського народу, пам’ятати тих, хто ціною власного життя йшов до великої перемоги.